На щиті: Златопільська громада попрощалася з двома Героями
Громада провела в останню путь двох мужніх захисників України, які віддали свої життя за нашу свободу та незалежність. Панахида за полеглими воїнами зібрала в спільному горі рідних, близьких, побратимів та небайдужих жителів міста.
Володимир Олександрович Маницький (15.12.1992 – 08.07.2024)
Володимир народився на Харківщині, але через війну його родина знайшла новий дім у Златополі. Ставши внутрішньо переміщеними особами, вони придбали тут житло та пов’язали своє майбутнє з нашим містом. У лавах ЗСУ Володимир служив водієм розвідувальної роти. Серце 31-річного воїна зупинилося під час виконання бойового завдання поблизу Новоселівки Першої на Донеччині. Тепер він назавжди залишиться в землі нашої громади, яка стала для нього рідною.
Ярослав Борисович Самигін (06.06.1980 – 14.02.2025)
Наш земляк, випускник місцевої школи №4, у мирному житті працював охоронцем на «Криворіжсталі», а під час війни став стрільцем-снайпером аеромобільного батальйону. З лютого 2025 року Ярослав вважався зниклим безвісти, і родина до останнього плекала надію. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше: рядовий Самигін загинув під час ворожого артилерійського обстрілу в районі Андріївки Донецької області. Особливий біль крає серце за його матір — «Матір-героїню», яка виховала справжнього титана.
Жодні слова не втамують пекучий біль втрати і не загоять рани в серцях рідних. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо найщиріші співчуття родинам Володимира та Ярослава.
Обидва воїни повернулися додому «на щиті», виконавши свій обов'язок до останнього подиху. Наш обов’язок тепер — берегти пам'ять про їхній подвиг, адже вони вибороли право на майбутнє для кожного з нас.
Світла пам’ять, вічна шана та слава Героям!
